3 речі, через які діти не дзвонять і не відвідують постарілих батьків

«Скільки вкладено сил і нервів у дитину, а вона навіть зателефонувати не може. А коли вже відвідувала останній раз і згадати важко», – багато батьків можуть дозволити собі висловитися так щодо власних дітей, що подорослішали. І з більшою ймовірністю звинувачуватимуть у відсутності дзвінків, візитів самих дітей. Але часто проблема ховається саме у батьках.

1. Критика на шкоду.

Хороша та критика, про яку людину просять. А та, яку ніхто не очікує отримати безглузда. Більше того, вона приносить із собою лише негативні почуття.

Наприклад, батькам не сподобався чоловік, якого обрала їхня дочка. Вони починають критикувати її за вибір. Навіть не думаючи про те, що вибір – виключно її справа. І незалежно від цього, який вибір вона робить, батькам потрібно продовжувати повчати її, а дозволити жити свого життя. Навіть якщо це виявиться помилковим шляхом.

Не треба й згодом казати: «Я так і знав!» або «Треба було мене слухати» . Це і не розділення цінностей, і маніпуляція в одному флаконі. Логічним результатом такої батьківської поведінки стає усунення дитини.

Ні дзвінків, ні поїздок у гості не буде. Доросла дитина точно розумітиме, чим усе закінчиться і постарається звести точки дотику до можливого мінімуму.

Навіть дорослим дітям потрібно дозволити помилятися. Гармонія у відносинах цінніша, ніж нав’язування власних ідеалів. Те, що ідеально для вас, може виявитися далеким від переваг дорослої дитини.

2. Зайнятість дитини.

Не завжди відсутність дзвінків говорить про те, що дитина не хоче спілкуватися зі своїми батьками. Можливо, вона зайнята сама. Батькам потрібно розуміти, що доросле життя – це непросто. Там є свої проблеми, свої обов’язки, які не хочеться перекладати навіть на найближчих людей.

Згадайте свої роки. Доводиться щодня ходити на роботу, платити за квартиру та думати, як зробити так, щоб утримувати свою сім’ю у ще більшому комфорті. На все це йдуть величезні тимчасові та енергетичні ресурси.

3. Зайнятість батьків.

Може бути і зворотна ситуація, коли дитина вважає своїх батьків зайнятими і тому не дзвонить. Не займається «порожньою балаканиною» і воліє просто навідатися в гості раз на кілька місяців, на пару-трійку днів. Або вважає живі розмови душевнішими.

Завжди можна спробувати безпосередньо поцікавитися. Адже в її пам’яті «осіла» картинка, коли мама та тато цілими днями на роботі. А вечорами їм не хочеться нічого, окрім вечері та сну у теплому ліжку.

Відсутність дзвінків не говорить ще ні про що. Але перший крок, який варто зробити батькам із внутрішнім відчуттям «кинутості» – спробувати поговорити. При цьому слід бути готовим прийняти правду – відмінні від батьківських цінностей у житті.