– Я тебе навчу посуд мити

Я ще студентка, навчаюсь в нашому обласному центрі, живу в гуртожитку. Здавши сесію, я приїхала на канікули до батьків в село. Що. не сумувати,  домовилась зустрітись з колишньою однокласницею.

Світлана  вже майже пів року, як заміжня. Вона з нас найперша, хто переїхав від батьків. Як тільки стала жити з залицяльником, кожен день при зустрічі або по телефону розповідала: як вони добре живуть, як вона щаслива, який у неї ідеальний чоловік і т.п.

Вчора, коли я запитала, як у них з Віктором справи, вона, зітхнувши відповіла:

– У мене вже просто сил немає.

Я була дуже здивована такій відповіді. Адже така була гарна історія любові.

– Що сталося? – запитала я.

– До нас постійно приходить його мама й починає мене вчити: що робити, що не робити, як робити елементарні речі. Вона говорить, що я погана господиня. Каже, що коли він був маленький, його батько, якщо бачив брудний посуд, то розбивав його. Вчора приперлася і почала мене вчити, як сапати картоплю, як ніби я вперше в житті на городі. Гаразд, якби тільки вона до мене докопувалася, А тепер і Віктор почав їй потурати. А недавно взагалі …

– Що ж він зробив?

– Навіть говорити соромно. Прийшов п’яний, а посуд був брудний. Ну не встигла я його помити, в городі працювала. Так він почав все бити, всі тарілки перебив, я ще й осколки збирала. А він мені сказав: «навчу тебе посуд мити». – розповідає мені подруга.

Не знаю, чого вона чекає, але я б після такого, одразу ж би зібрала речі і пішла назад до батьків. Це ж тільки початок сімейного життя, далі може бути гірше. Терпіти таке ставлення я ніколи не буду точно.

А що б ви зробили в такій ситуації?