– Так, переписала квартиру, а що такого? Вона вже третього чекає, а ти і сама справляєшся непогано. Ми з батьком повинні думати про внуків!

Старшій дочці Ольги Семенівни, Вірі, тридцять чотири роки. За сучасними мірками вона цілком успішна молода жінка. Віра прекрасно виглядає, стежить за собою, у неї гарна робота, кар’єра, самостійно куплений автомобіль і навіть квартира – взята в іпотеку, правда, але теж без сторонньої допомоги. Втім, успіхи старшої дочки батьків вражають не особливо.

– Навіщо тобі двокімнатна квартира? – зітхає Ольга Семенівна. – Ти одна, у тебе ні сім’ї, ні дітей! Влізла в таку кабалу, на п’ятнадцять років, це якийсь кошмар … Треба було студію брати, або вже однокімнатну! На одну людину хорошою просторій студії більш ніж достатньо…

Колись відсутність у Віри чоловіка і дітей дуже засмучувала батьків, вони раз у раз заводили про це розмова. Але потім заміж вийшла молодша дочка, Надія, і швиденько, одне за другим, народила старим внуків.

Батьки, на превелике полегшення Віри, заспокоїлися, переключившись на сім’ю Надії, та припинили душити старшу дочку питаннями про її особисте життя. Лише іноді мимохідь можуть вкинути Вірі: тобі, мовляв, що, у тебе нікого немає, а ось у Наді дітки …

Віра сама не розуміє, чому подібні висловлювання матері дуже ображають і засмучують її. Заздрить сестрі? Бррр, тільки не це. Чому там заздрити? Молочній каші та двадцяти повзункам на сушарці? Смішно! Дітей, тим більше трьох з невеликою різницею у віці, як у сестри, Віра не хоче зовсім. Хотіла б, давно б народила. І заміж могла б вийти за цей час п’ять разів, претенденти були.

Але навіщо це треба? Діти хворіють, вередують, постійно вимагають уваги. Вибратися хоч кудись з ними – ціла проблема, а без них  – проблема втричі більша. Від них вічний крик, шум, безлад та суцільні проблеми…  Життям своєї Віра цілком задоволена. У неї хобі, друзі, робота, відрядження, ненапружені відносини з чоловіком – типу гостьового шлюбу. Вдома у неї завжди порядок, чистота і спокій. На відміну від будинку сестри, де все завжди догори дном.

Надія і її чоловік – хороші, чесні батьки. Дітей люблять, ними займаються. Надія весь час крутиться, як білка в колесі, миє, годує, лікує, справляється без нянь і домробітниць. Її чоловік працює, але з грошима у них непросто, живуть вп’ятьох на одну зарплату. Добре, що хоч дах над головою є, за який особливо платити не треба – Ольга Семенівна пустила молодих після народження первістка у квартиру своєї матері, забравши бабусю до себе.

Через пару років стареньку поховали, а Надя з сім’єю так і залишилися в тій квартирі. Так, там не хороми, звичайна двушка в старому панельному дев’ятиповерховому будинку, без ремонту. Надя з чоловіком квартиру відмили та в якийсь момент навіть трохи «оновили»: побілили стелі, подекуди поклеїли шпалери замість старих, замінили старий унітаз з підтікаючим бачком …

– Треба ж, ремонт зробили, – усміхнулася Віра, зайшовши в гості до Надії.

– Ну так, – знизала плечима сестра. – Мама переписала квартиру на мене за дарчою. Ми тепер облаштовуємося …

Віра кинулася до матері з питаннями.

– І що? Так, переписала квартиру на Надю, а що такого? Вона вже третього чекає! А ти і сама справляєшся непогано. Ми з батьком повинні думати про внуків! .. Іпотека в тебе? А навіщо ти двушку брала? Можна було студію взяти, і район вибрати скромніше, обійшлася б без іпотеки …

Посварилися тоді серйозно, багато місяців ображена Віра не спілкувалася ні з матір’ю, ні з сестрою.

– Надя просто не хоче працювати! Прикривається дітьми! Як тільки підходить час виходити з декрету, вона швиденько народжує ще одного і сидить далі на шиї чоловіка і батьків. Ну а що, народжувати – справа нехитра, багато розуму не треба. Я так думаю, що на трьох вони не зупиняться. А що? Батьки он уже і гараж їм віддали, не здивуюся, якщо і свою квартиру на Надю перепишуть. Мені ж – ніколи, нічого! Ось як так, а? Невже це справедливо…

 

А ви згодні з думкою, що «безперервно народжувати – справа нехитра»? Зазвичай так говорять ті, у кого й однієї дитину немає.

Можливо, мають рацію батьки, які говорять старшій дочці – якщо вже це так легко і просто, давай, роди? Тому що непросто це насправді – не тільки народити, а й ростити. І допомога потрібна всієї родини. І немає нічого поганого в тому, що батьки допомагають  дочці з дітьми, а «бездітна» – нехай як-небудь сама?

Або батьки не мають рації, все повинні ділити рівно навпіл між двома дочками, а внуки – це вже не їхня турбота?