– Ми тепер для неї – другий сорт, особливо я, адже зіпсувала життя її хлопчикові, не дозволила знайти вигідну партію

Люда і Вася в шлюбі 6 років, старшому сину 4 роки, молодшій доньці тільки 2. Ще до одруження, вони економили та відкладали гроші, плануючи спільне майбутнє. Весілля не робили, а просто тихо розписались. На початку їхнього подружнього життя не було у молодих ні квартир в спадок, ні багатих родичів.

До самих пологів першого сина Люда працювала, навіть, коли пішла в декретну відпустку на основній роботі, не сиділа без роботи: підробляла віддалено, та й чоловік не гребував додатково працювати. Вони максимально економили, намагаючись пошвидше виплатити іпотеку за трикімнатну квартиру.

У Люди є тільки мама, але вона живе далеко. Вася родом з невеликого райцентру, у нього теж тільки мама і сестра, яка молодша за нього самого на рік. Його мама сама родом з дуже неблагополучної сім’ї бабуся Василя випити любила, дід помер у в’язниці. Два маминих брати теж недолугі, а батько пішов, коли сестрі було 2 роки.  Мама Василя одна ростила його і сестру Надю, працювала продавцем в невеликому магазинчику, та ще й там же мила підлогу за додаткову плату – половину ставки прибиральниці.

Але 4 роки тому, матеріальне становище свекрухи Анастасії Олексіївни істотно покращився: дочка Надя вдало вийшла заміж.

– Ми до заміжжя з Надією нормально спілкувалися, – згадує Люда, – інколи ми з чоловіком їй дарували на свята щось з одягу, косметики, у неї ж нічого не було. Але після того, як вона вийшла заміж, дивиться вона на нас зверхньо і спілкується крізь зуби.

Чоловік Наді вдівець, дітей у нього з першою дружиною не було, так що за народження довгоочікуваного спадкоємця заміських будинків, машин, фірми та квартир, був чоловік Наді дуже вдячний. І щедрий.

– Хороший чоловік, – визнають і Люда, і Василь – не пихатий, не жадібний, завжди просто спілкується, тільки Надю взагалі не впізнати. І  маму теж.

Надя допомагає Анастасії Олексіївні, точніше, допомагає її чоловік. З його допомогою свекруха Люди зробила ремонт, закрила кредити, одяглася, має можливість їздити відпочивати на південь. Зітхнула жінка вільно. Тільки характер мами Василя дуже зіпсувався.

– Ми тепер для неї – другий сорт, – скаржиться Люда, – особливо я, адже зіпсувала життя її хлопчикові, не дозволила знайти вигідну партію. Кожен раз підкреслює це, подарунки наші розглядає гидливо, зате хвалиться, що їй піднесла щаслива дочка та улюблений зять.

Чоловік Наді запрошував Васю працювати у свою фірму, але брат, бачачи, як стала поводитися сестра і не бажаючи потрапляти в залежність відмовився, Люда вважає, що він зробив правильно: закиди б їм обов’язково висловили та благодіянням, навіть чужим, дорікнули.

Нещодавно Людмила дізналася про вакансію: в магазинчик на першому поверсі їх з Василем будинку, була потрібна прибиральниця. Працювати можна було приходити рано вранці або пізно ввечері.

– Я вирішила, – каже Люда, – що гроші зайвими не будуть, тим більше, що донька підросла трохи, а чоловік в цей час вдома і цілком впорається з дітьми, якщо що.

– Не треба, – говорив Василь дружині, – не ходи. Обійдемося, всього кілька місяців залишилося і ти вийдеш з декретної відпустки.

Але Люда вирішила, що це прекрасна можливість допомогти чоловікові утримувати сім’ю. А не так давно сім’я Люди була запрошена в гості в заміський будинок Наді і її чоловіка: племіннику виповнювалося 3 роки.

Люда передала подарунок батькам малюка і підхопила маленького іменинника на руки, щоб привітати та поцілувати.

– Ой, – вигукнула Надя, – а ти руки-то після ганчірки  гарненько помила, щоб дитину брати?

– Так прикро стало, – каже Люда, – я сина Наді поставила на підлогу, розвернулася і ми з дітьми та чоловіком пішли зі свята.

Чоловік Надії потім дзвонив, він же не чув її слів, не розумів, чому ми пішли з свята. А у мене спілкуватися більше немає бажання.

– А що такого вона сказала, – не зрозуміла Анастасія Олексіївна, – вона ж мати, вона має право турбуватися.

– А я Вам, – відповіла Люда, – не забороняла онука на руки брати, а ви, коли він народився, пам’ятається, підлоги в магазині ще мили власноруч, а дочка Надя частенько Вам допомагала. Але і їй я таких питань ні разу не задала.

Надя через тиждень подзвонила і сухо вибачилася, як зрозумів брат, чоловік просто змусив її попросити вибачення. Втім, сестра тут же похвалилася братові своєю новою машиною, додавши: «Жити треба вміти, братику, точніше – треба вміти вибирати!»

Гроші псують людей? Або легко отримані гроші просто виявляють все, що в людині сиділо до цього: заздрість, дріб’язковість, прагнення піднятися, принижуючи інших?