Допомогла сусідці, а вона мені так віддячила…

Не так давно зі мною сталась неприємна історія. Ми з чоловіком купили будиночок в передмісті, зробили капітальний ремонт, купили другу машину, щоб кожен з нас міг спокійно їздити на роботу. Переїхали ми нещодавно, залишивши квартиру синові, а з сусідами крім “доброго дня” і “до побачення” особливо не спілкуємося.

Живе в сусідньому будинку бабуся років 75. Завжди посміхається, вітається, та й жвава така. До неї приїжджають діти, внуки – всі в місті живуть – допомагають по господарству, займаються городом, проводячи в неї свою відпустку.

Якось на початку вересня зайшла ця бабуся з проханням допомогти їй викопати картоплю – родичі не приїхали – не вийшло з відпустками, а передали дощі. Ну як тут відмовити? Вийде ж якось не по-сусідськи.

Прийшла до неї на город, трактор вже пройшов, вивернув із землі бульби і моїм завданням було збирати в мішки. Ще прийшли два мужики, теж сусіди, вони і збирали, і тягали. Години через три ми закінчили і бабуся запросила всіх до хати на обід. Мужики відмовилися, вона дала їм пляшку і вони пішли, а обідати ми пішли вдвох.

Посиділи годинку, питала, хто, звідки, де чоловік працює, про родичів … Нічого особливого, в загальному. Зібралася йти, так вона мені й цукерок дала з собою. «Яка жінка мила» – подумала я.

А після цього дня сусіди перестали вітатися і зі мною, і з чоловіком. Цю дивну закономірність ми помітили дуже швидко. Але чому? І незабаром – картина маслом. Якось вранці, вийшовши з двору, привіталася з жінкою, що живе недалеко від нас. Та відвернулася демонстративно. Тут я не витримала, і безпосередньо запитала її, в чому справа, де я їй перейшла дорогу.

– Я з такими, як ти не розмовляю …

От чорт. Мало не присіла …

– З якими – такими? – обурилася я.

– Думаєш, найрозумніша? Грошей зайняла на день у баби Тані (тієї самої, якій допомагала з картоплею) і все? Чоловіка твого наркомана зустріну ще – ми вам влаштуємо!

У мене трохи щелепа не відвалилася … Які гроші, який наркоман? Чоловік ввечері приїхав з роботи, я поскаржилася, адже до сліз довели. Він тут же пішов до сусідки, щоб з’ясувати, що взагалі відбувається. Трохи душу не витрусив   сусідки. Під «тортурами» та розповіла.

Виявилося, що на картоплі я борг перед цією бабусею відпрацьовувала за ті гроші, які нібито у неї взяла – чоловікові на наркотики … І це все зі слів тієї самої бабусі з картоплею …

Ми живемо добре, грошей не займаємо і їм, мабуть, це спокою не дало. Зараз все як завжди – знову всі посміхаються і вітаються, але як же неприємно просто бачити всіх цих пліткарів, адже вже не знаєш, що вони вигадають ще, щоб просто почухати свої гнилі язики та попсувати нерви нормальним людям.