Після зради чоловіка хотіла піти в будинок для людей похилого віку, але дочка швидко повернула мене до життя

До пенсії, на яку я встигла вийти у 55 років, думала, що жодних серйозних потрясінь у моєму житті більше не буде.

Заміж свого часу вийшла вдало, трьох дітей народила, онуків нянчу… У вихідні колупаюсь на грядках і пліткую з сусідками на лавках. Так, не стара ще, всього 63, але вже й не дівчинка. Почала вести типово старий побут

Однак потім сталося те, що будь-якій розсудливій людині здасться чимось надприродним. Жахливим. Жахливим настільки, що волосся піднімається дибки, причому не тільки на голові.

Отже, якщо коротко – мені зрадив чоловік. Він, зауважте, старший за мене на три роки.

Плутався з молоденькою продавщицею з магазину біля будинку. Підсумок очікуваний – я спіймала чоловіка мало не за руку, він не став відпиратися, сам запропонував розлучитися. Ось так я на пенсії залишилася на самоті.

Спочатку просто лягала на ліжко, заплющувала очі і лежала годинами. Але “порятунок” на який я чекала, ніяк не йшов – здоров’я-то чудове, куди вже тут піти раніше терміну…

Скажете, що це дурниці і так себе доводити через чоловіка не можна? Почасти навіть погоджуся, але важливо розуміти, що справа тут не так у мужику, як у перемеленому житті. Я довгі роки вірила цій людині, щось планувала, про щось мріяла… І в одну мить все звалилося. Звідси депресія та багато іншого.

Дуже вже я була зневірена і через кілька років метань зібралася йти в будинок для людей похилого віку. А що, там нагодують, підлікують у разі потреби. Знову ж таки, є з ким поспілкуватися. Цими думками я вирішила поділитися зі старшою дочкою Анею.

– Мати, ти здуріла? – запитала донька після того, як я перестала розповідати їй про свій стан і пов’язані з ним плани. – Ти взагалі в дзеркало на себе дивилася?

– А що не так зі мною?.. – я злякалася, вирішивши, що стала дуже негарною від горя та стресів.

– Тобі більше 50 не дати. Невже ти про це не знаєш?

– Та ну тебе, – я махнула рукою.

Донька почала переконувати, що я ще не стара, що можу розпочати життя з чистого аркуша. А я не вірила. Але вирішила, щоб Анечка заспокоїлася, спробувати нафарбуватися, краще одягнутися, та сходити до театру на якусь модну постановку.

Мета з її погляду – переконатися, що я, незважаючи на вік, ще приваблюю чоловіків. Мовляв, обов’язково знайдеться якийсь дідок самотній, який мною зацікавиться і обдарує любов’ю, вірністю та іншими добротностями.

Чи я повірила? Ні, в жодному разі. Хоча чого гріха таїти, надію в душі посіяла. У серці раптом стало тепло і легко вперше з моменту зради колись коханого чоловіка.

Не буду в деталях розписувати, через що мені довелося пройти за кілька наступних днів.

Дочка возила по магазинах одягу та косметики, манікюрних салонів та перукарень. Створювала, як вона висловилася, чарівний віковий образ. Зробила з мене таку собі солідну леді, вільну, трохи вітряну.

«Тьху, яка вульгарність», – подумала я, стоячи біля дверей театру одного літнього вечора.

Мій образ здався вульгарним, надто молодим… Надмірно! Проте в зал я зайшла і одразу притягла до себе погляди кількох стареньких мужиків.

В антракті один із них запросив мене на чашку кави. Ми сиділи за стійкою в буфеті, щось говорили, сміялися.

Я й думати забула про свою депресію, про чоловіка колишнього, про плани піти в будинок для людей похилого віку. Здається, навіть трохи закохалася в цього милого дідуся… млинець, я не пам’ятаю, як його звуть.

Нового коханого я собі так і не знайшла, та й не дуже шукала. Але доньці вдячна безмірно. Думала, що життя закінчено і перебування на пенсії схоже на пекло. А вона розплющила мені очі, показавши, що я все ще жінка, здатна зачаровувати і радіти життю. Дякую їй за це, ніколи не забуду і при нагоді віддячу!