Застукала свояка з коханкою у кав’ярні. Тепер не знаю, як поводитися перед сестрою

Якби мене запитали, хто твоя найближча на світі людина, я б не замислюючись відповіла – старша сестра. Не тому, що я не люблю чоловіка чи доньку! Але просто стосунки з Еммою – це інша любов.

У нас із сестрою було щасливе дитинство. Емма старша за мене всього на три роки. Вона мене тягала скрізь із собою, вчила фарбуватись, одягатися. Я навіть у той самий інститут пішла, що й вона. Емма вийшла заміж на 3-му курсі за свого молодого красеня-викладача. Живуть вони з Віктором разом уже понад 20 років.

Чоловік сестри мені ніколи особливо не подобався. Тим більше, що мені довелося побувати його студенткою. Самозакоханий чоловік, який шукає уваги, завжди любить покрасуватися на публіці.

Мій же чоловік – пряма протилежність. Він людина земна, проста.

Іван має свій бізнес з виготовлення дверей. Кілька днів тому він попросив мене після роботи з’їздити на інший кінець міста, до їхнього партнера – забрати зразки екошкіри для оббивки. Бізнес Вані нашу сім’ю годує, як я відмовлю? Тим більше що я за кермом.

Приїхала до його партнера, забрала коробку зі зразками і вирішила по дорозі назад заїхати у великий торговий центр – ми в цій частині міста рідко буваємо, а там магазини хороші.

Іду поверхом, де кафе та ресторани – вирішила каву взяти з собою – і бічним поглядом через вітрину однієї з кафе помічаю знайому кучеряву шевелюру – зачіску Віктора, чоловіка сестри.

Я вже майже зробила крок до входу в кафе, щоб привітатись з ним, як раптом з-за його плеча побачила обличчя зовсім незнайомої дівчини. У мозку застукало.

“Студентка, це просто його студентка”, – намагалася я зібратися з думками. І цієї миті Віктор простяг руку і ласкаво витер пінку від капучино в куточку рота дівчини, а вона у відповідь засміялася.

Я відсахнулася від вітрини кафе. Оце так! Крокуючи до машини, збирала, як мозаїку, всі факти: Віктор вибрав кафе далеко від свого інституту та будинку, побачена мною сцена явно дала зрозуміти характер його стосунків із дівчиною.

Стрибнула в автомобіль і рвонула додому. Поки їхала, просто закипала! Це ж треба бути такою людиною, зраджувати моїй сестричці – найдобрішій і найрозумнішій людині на світі!

І добре б вона виглядала якось непривабливо, так для своїх 40 з хвостиком Еммма – просто модель: висока, струнка, одягається модно. Не те що я – майже 10 кг із інституту набрала. Ні, треба виводити цього ДонЖуана на чисту воду!

Чоловік, на щастя, вже був удома. Мені треба було терміново з ним обговорити все, що трапилося, інакше просто вибухну!

– Ти чого там все жбурляєш? – запитав Ваня. За стільки років життя вже навчився вгадувати мій настрій за швидкістю зняття пальта та гучністю звуку, з яким сумка падає на підлогу.

– Зараз таке розповім – очманієш! – крикнула я у відповідь.

Я пройшла на кухню, ввімкнула чайник і стала в голові збирати картину, яку я побачив у кафе, воєдино. Треба чоловікові розповісти все в найдрібніших подробицях. Залишалася невелика ймовірність того, що я помилково зрозуміла те, що побачила. Нехай Іван із чоловічого боку дасть тверезу оцінку.

– Уявляєш: їздила до твоїх партнерів і зайшла в тому районі за кавою в торговий центр. Знаєш, кого там зустріла? – затораторіиа я, намагаючись розповісти все якнайшвидше.

– Спокійно, спокійно… Кого зустріла? – відповів чоловік, входячи на кухню.

Я якомога докладніше і в фарбах описала Вані все, що бачила: як Віктор з якоюсь дівчинкою кави пив, як не соромився демонструвати свої близькі стосунки з нею.

– І чого ти взяла, що вони зустрічаються? Ну, що вони сплять разом? – спокійно парирував чоловік.

– Та ти слухав чи ні? Віктор дівчинці цієї тільки під спідницю не заліз прямо там! Що робити, Вань? Треба, мабуть, Еммі якось натякнути… – сказала я і впала на стілець зовсім без сил.

– Давай за фактами: свічку ти не тримала і на зраді нікого поки що не зловила. Зараз втечеш у чужу родину, на основі тільки здогадів навернеш справ… А розбиту чашку потім не склеїш! – міркував чоловік.

– Але ж треба щось робити! – обурювалася я.

Ваня підійшов, присів біля мого стільця навпочіпки і взяв мене за руки:

– Охолонь. Якщо розкажеш – нашкодиш лише сестрі. Вона спокій втратить, до розлучення справа дійде напевно… Так, ми знаємо Вітіну гнилу сутність, але вона любить його.

– І що ж – мовчати? – не погоджувалася я.

Ми проговорили ще не менше години. У результаті я погодилася з доказами Вані – не можна так просто взяти і вивалити на сестру цю інформацію. Емма ж збожеволіє…

Вирішила серйозно поговорити з Віктором, хоч як би мене не відвертало. Можливо, він ще настільки глибоко загруз у цих нових відносинах? Можливо, я ще на щось зможу вплинути і врятувати сімейне життя сестри?