Чоловік подумав-подумав і вирішив перевезти мене в село на старості років, а мені це не потрібно

Я вже кілька років на пенсії, а мій чоловік Віталій продовжував працювати. Ми з нетерпінням чекали на той час, коли обидвоє будемо вільні.

Слід зазначити, що у нас є друга квартира, яку можна здавати та отримувати додатковий дохід.

У наших мріях життя на пенсії представлялося як низка прекрасних днів і вечорів, які ми будемо проводити легко та приємно.

Обов’язково бюджетні поїздки на море, заняття йогою, прогулянки парком. У планах були регулярні відвідування музеїв, театрів та кіно.

Віталій з розумінням та посмішкою кивав, бачачи, що я розглядаю цікаві пропозиції в інтернеті. Він казав, що залишилося зовсім небагато – буквально півроку. І ось тоді ми заживемо – яскраво та зі смаком.

Я вірила йому та чекала. Віталій – інтелігентний чоловік, який все життя пропрацював в інституті на кафедрі мікробіології. З ним справді дуже цікаво. Це не мужлан, якому нічого не треба, крім лазні, пива та телевізора.

І ось цей день настав – завтра у Вітальки буде «простава» на кафедрі. Проводжатимуть колеги його на заслужений відпочинок.

Ох, і наготувала я йому всього смачного – нехай позаздрять товариші, яка дружина у викладача. Тортик приготувала меренговий, салатів та закусок гарних наробила.

Повернувся мій чоловік із заходу до його частини у страшному вигляді. Моя бабуся про діда в таких випадках казала, що «прийшов на рогах». Рубаха розстебнута, вуса наполовину обпалені. Боже, що робили з Віталієм колеги?

Тхнуло від нього перегаром Одяг був устряпаний буряком, томатами… У розпатланому волоссі була солома.

– Віталіку, рідний, де ти був? – сплеснула я руками, здивовано дивлячись на пошарпаного чоловіка.

Чоловік подивився на мене закоханими очима і сказав, що в нього є для мене сюрприз. Був він у селі. Завідувач кафедри Семен Семенович після святкового обіду запропонував Віталію купити у нього будиночок у селі.

Чоловік мій спочатку відмовлявся, але після чергової порції алкоголю Семен Семенович викликав таксі та повіз Віталія на екскурсію.

Чоловік мій був зачарований свіжим сільським повітрям. Він полежав на сіновалі, попив домашнього молочка , пригостився самогоном із місцевими овочами і точно вирішив, що переїжджає до села.

Я зітхнула з полегшенням. Чоловік мій не особливо до спиртного. Ось відсутність практики і далася взнаки – втратив Віталька самоконтроль, і приходять йому тепер на думку всякі маячні ідеї.

Але на ранок я зрозуміла – це він не марив. Прокинувся чоловік із палаючими очима. Жодних аргументів він чути не хотів. Переїжджаємо і все тут. Потрібно терміново продавати квартири та викуповувати будиночок у Семен Семенича.

– Віталю, любий, давай не поспішатимемо, – благала я зовсім шокована «новинами», – а як же наші поїздки на море, «йога» та музеї?

– Там поряд озеро є, навіщо нам море? А йогу ти там на городі таку отримаєш, що вже музеями гуляти не захочеш! – зареготав якось неприємно чоловік. Ніколи у житті не чула у мого інтелігента такого сміху.

Ні благання, ні вмовляння не давали жодного результату. Вперся Віталька, що продаємо квартири і беремо будиночок, і назад не хотів відступати. А головне, ще не купивши будинок у селі, вже став поводитися як мешканець глухого села.

Він забув про використання приладів за столом, пив молоко із банки. По будинку ходив у трико, що ідеально підходить для роботи на городі.

Коли я несміливо простягла йому два квитки на довгоочікувану виставу, він зареготав, що ці папірці краще в туалеті використовувати. І сказав, що ні до якого театру він не піде.

Спочатку я поводилася з Віталієм терпляче. Все чекала, коли він одумається. Але на жаль, він твердо вирішив переїхати до села і не хотів чути жодних заперечень. А коли я заявила, що нікуди не поїду, то чоловік відповів, що в цьому випадку поїде один.

– Розлучення? – запитала я з викликом.

– Розлучення, – кивнув чоловік.

Ось так і вийшло, що ми розлучилися. Я залишилася жити у нашій квартирі, а Вітальці дісталася та, яку ми здавали. Він продав її і купив цей самий нещасливий будинок. Але грошей забракло, і йому довелося взяти кредит.

Тепер ми живемо окремо. Я сама реалізую наші з ним мрії – ходжу на йогу, музеями та театром. А Віталій обробляє гектари землі та облагороджує ділянку.