– Ні, гроші – це не подарунок! Ну, придумай щось нормальне, – вимагає свекруха

Через свекруху я починаю недолюблювати свята. Вона має якусь маніакальну ідею, що дарувати треба якісь речі, а гроші – це поганий подарунок.

Але в нашому випадку краще б вона дарувала гроші. По-перше, ми молода сім’я, і ​​нам гроші зайвими не будуть. По-друге, я не люблю дешевий ширвжиток, а на щось нормальне у свекрухи просто немає грошей.

Я не вправляю її в тому, що вона не може подарувати мені дорогий подарунок, ні в якому випадку. Розумію, що більших грошей у мене немає, тому задарувати мене можливостей немає.

Але я й не прошу щось дороге. Було б краще, якби вона дарувала гроші, а я б з їхньою допомогою купувала собі те, що насправді мені потрібне. Тільки зі свекрухою ця схема не проходить. Вона не вважає за правильне дарувати гроші. Краще вона витратиться на якийсь подарунок, аніж віддасть грошовий еквівалент на руки.

Мене такий підхід засмучує та дратує. Свекруха перед кожним святом наперед починає мені гріти голову, питаючи, що подарувати.

Спочатку я взагалі відмовлялася від подарунків. Знаю, що батьки чоловіка живуть небагато, не хотілося їх напружувати додатковими витратами. Але свекруха наполягала, а потім плюнула і почала дарувати те, що їй здавалося гарним подарунком. Ну що сказати… Наші уявлення про добрі подарунки розходяться.

У свекрухи зовсім інший смак, тому подарований нею одяг виглядав для мене занадто незграбно: я таке не ношу. Як і біжутерію, як і всякі берети та інше. Я не люблю дешеву біжутерію. У мене мало прикрас, але всі вони якісні, що виглядають і варті пристойних грошей. У свекрухи ж прикрас розсипу, але всі вони більше підійшли б дитині, яка ще не розуміє, що варто купувати, а що ні.

Зрозумівши, що своїм мовчанням я все роблю лише гірше, я попросила маму чоловіка дарувати грішми. Вже їм я зрадію і знайду застосування.

– Ні, гроші – це не подарунок! Ну, придумай щось, – вимагає свекруха.

А що я придумаю? Я хочу сережки і браслет набором. Це біжутерія, але вартує близько п’яти тисяч. Я проситиму у свекрухи цей подарунок? Ні, звісно.

От якби вона мені подарувала гроші, моя мама та друзі, то я й набрала б більшу частину цієї суми. І подарунок би мене порадував. А так доводиться ламати голову.

Розумію обмеженість бюджету батьків чоловіка, тож намагаюся знайти щось недороге, але потрібне. Виходить не дуже, бо все недороге мені вже передарували.

Мені набридло щоразу ламати голову, щоб подарувати свекрусі. Просила чоловіка поговорити з мамою, але це марно. Він навіть спільний подарунок робити не хоче, вважає, що краще купить щось від себе.

Мені було дуже шкода, коли свекруха витрачала гроші даремно. Але й фантазія в мене не безмежна, щоб завжди вигадувати, чого такого недорогого мені треба.

Купувати мені в подарок пральний порошок або іншу побутову хімію свекруха явно не буде. А більше мені з такого відносно недорогого нічого не потрібно.

У мене небагато одягу, взуття та прикрас, але всі речі якісні та, м’яко кажучи, недешеві. Купити щось таке свекруха мені, звичайно, зможе, але ціною великих зусиль, а я не хочу її так напружувати.

Замкнене коло якесь. Свекруха ніяк не відстає, вимагає, щоб я сказала, який подарунок хочу, а в мене закінчилася фантазія. Ну, немає у мене більше варіантів. Захаращувати свою квартиру всякими марностями дуже не хочеться. Щоб свекруха просто так витрачала гроші – теж не хочеться. Вже втомилася ламати голову, що їй сказати.

У мене тепер свята викликають не радісне передчуття, а головний біль. Краще б свекруха мене ненавиділа і нічого не дарувала. Думаю, жилося б мені спокійніше.