У 40 років дізналася, що маю зведену сестру. Тепер батько змушує мене спілкуватися з нею

Все своє життя я думала, що мої батьки перебувають у щасливому шлюбі. Вони разом уже понад сорок років. І мені завжди здавалося, що складно уявити собі гармонійнішу пару.

Я жодного разу не бачила, щоб батьки сварилися, і мріяла, що колись, коли у мене буде чоловік, то наші з ним стосунки будуть схожі на стосунки моїх мами та тата.

Власне, моє особисте життя склалося досить добре. У мене є коханий чоловік, троє дітей. Тільки ось недавно я дізналася, що шлюб моїх батьків це не те, що гідне наслідування.

Почалося з того, що я приїхала в гості до батьків і одразу помітила, що атмосфера в будинку якась напружена. Мама ходила сама не своя.

– Що у вас сталося? – запитала я.

– Нехай тато тобі розповість, – відповіла мама і пішла до іншої кімнати.

– Тату, в чому річ? – обернулася я до батька.

Він якийсь час м’явся і намагався відмовлятися, але я наполягла і з’ясувала неприємну правду.

Багато років тому, коли я була ще маленькою, тато по роботі часто їздив у відрядження до іншого міста. І виявилося, що він завів там роман із однією жінкою, яка потім від нього завагітніла та народила дитину.

Ця жінка знала, що батько одружений, і такий стан справ її влаштовував. І мій тато багато років жив подвійним життям! Тобто більшість часу проводив з нами, але при цьому кожні три місяці їздив у відрядження, де жив зі своєю другою сім’єю в одній квартирі. І мама навіть не здогадувалася про це.

Правда розкрилася зовсім недавно, коли моя зведена сестра, яка молодша за мене всього на п’ять років, приїхала в наше місто і прийшла прямо в квартиру моїх батьків. Вона сказала, що її рідна мати померла, вона залишилася сама і тепер хоче спілкуватися зі своєю родиною.

Напевно, не треба пояснювати, в якому шоці була мама, коли це дізналася. Але ще більше здивувала мене реакція батька.

У нього раптом чи прокинулося почуття провини до своєї молодшої дочки, чи стареча ностальгія і бажання всіх подружити і помирити. Коротше кажучи, тато вирішив, що зробить все, щоб зробити Світлану і нашою родиною теж.

– Я хочу, щоб ти потоваришувала зі своєю сестрою, – сказав він мені. – Хочу, щоб ви стали близькими подругами.

– З сестрою?! – перепитала я. – Ти багато років зраджував мамі, завів другу сім’ю, а тепер ще й хочеш, щоб я потоваришувала з цією Світланою?!

– Вона твоя сестра, – уперто повторив тато. – І з цим нічого не вдієш.

Щиро кажучи, мені ця ситуація зовсім не подобалася. Я не могла пробачити батька і дуже переживала за маму. Щоправда, вона через якийсь час прийшла до тями. Потім навіть сказала мені, що давно вже підозрювала батька у зраді, тому ці події лише підтвердили її побоювання, але не стали вже дуже несподіванкою.

Я сподівалася, що батько через якийсь час сам усе зрозуміє і відступиться від своєї маячної ідеї. Але ні.

Якось він напросився до мене в гості. І прийшов не один, а з моєю зведеною сестрою. Я цього зовсім не очікувала, але довелося вдати, що все гаразд. Я була змушена познайомити Світлану з моїм чоловіком і дітьми. Чого мені також не хотілося.

Тим більше, сама Світлана мені не подобається. Звичайно, вона намагається виглядати милою та послужливою, але я відчуваю в ній якусь фальш. Взагалі, не знаю, навіщо їй самій спілкуватися з нами. Чи сподівається, що у батька є якась спадщина, чи реально думає, що я прийму її з розкритими обіймами і допомагатиму в майбутньому.

Ми з нею зовсім різні люди. Вона якась вся перекотиполе. Не зрозумій чим займається. У тридцять п’ять років, ні кошеня, ні дитини. І роботи змінює одна одною. Чого чекати від такої людини?

А ще щоразу, коли я дивлюся на неї, думаю про те, як батько обманював нас усі ці роки. Загалом не знаю, що буде далі, поки спілкуватися з нею я зовсім не налаштована.