Заборонила мамі приходити в гості, бо своєю поведінкою вона сварить наших із чоловіком дітей

З недавніх пір моїй мамі заборонено входити до нашого з чоловіком будинку. Причина проста – вона не змогла прийняти його дитину від першого шлюбу і носить гостинці виключно моєму синові, ще й нацьковує його, щоб він не ділився. Потім між дітьми починаються сварки.

У мене та чоловіка це вже другий шлюб, у кожного з нас є по дитині – синові. Я зі своїм першим чоловіком розлучилася, а його дружина загинула. До шлюбу ми йшли обережно, бо треба було зрозуміти, чи зможемо ми повністю прийняти дітей один одного і як діти приймуть нас.

Разом ми жили три роки, і лише потім наважилися піти до РАЦСу. На той час ми вже переконалися, що діти нормально один з одним спілкуються, і ми не маємо особливих розбіжностей щодо їх виховання. Дрібні сварки бувають, це так, але в якій родині їх нема?

Свекруха нормально сприйняла те, що син одружився з жінкою з дитиною. Її це навіть більше ніж влаштовувало, бо я вже маю досвід спілкування з дітьми. До мого сина вона поставилася теж добре. Завжди дарувала подарунки на свята, приносила обом хлопчикам однакові гостинці, щоб вони не сварилися і взагалі поводилася адекватно з перших днів. Після моєї першої свекрухи, яка рідного онука ігнорувала, для мене це було якимось дивом.

Але, мабуть, щоб я не надто розслаблялася, адекватності свекрухи є повна протилежність моєї мами. Вона мало того, що була проти мого другого шлюбу, то ще й усіма силами демонструвала, що в неї тільки один онук.

Що дивно, таких нападів за нею не спостерігалося, поки ми з чоловіком просто жили разом, мабуть, штамп у паспорті запустив у ній якісь незворотні процеси. Раніше вона мого чоловіка та його сина просто ігнорувала, вдаючи, що їх не існує, а після весілля почала налаштовувати сина проти брата.

Зрозуміло, що насильно любити когось не змусиш, але доросла людина має розуміти, що варто тримати свої емоції при собі. Діти взагалі ні в чому не винні, вони поки що не розуміють багато чого. Моєму синові цього року шість років, а синові чоловіка сім.

Взагалі діти між собою чудово ладнають, якщо не влазить моя мама. Ми намагаємося вчити їх ділитися один з одним, поступатися, прищеплюємо відчуття, що вони брати. Хлопчаки легко йдуть на контакт, але поганому набагато простіше вчитися, ніж хорошому.

Мама частенько приходила у гості і приносила гостинець лише рідному онукові. Ще й примовляла, щоби шоколадку він з’їв один і ні з ким не ділився. Ну якій дитині не хочеться з’їсти всю шоколадку, тим більше бабуся дозволила.

Якщо мама помічала, що з іграшкою, яку вона дарувала онуку грає його брат, то вона починала вселяти моєму синові, що іграшка ця тільки його, і грати нею має тільки він. Несміливі дитячі спроби пояснити, що мама з татом вчать ділитися, розбивалися об бабусине “а я кажу, що ти не повинен ділитися, я цю іграшку тобі дарувала”.

Звичайно, між хлопчиками після цього до бiйок доходило. Якщо історію з гостинцями ми ще могли якось пом’якшити, просто подарувавши синові чоловіка таку ж шоколадку, то з іграшками та подарунками було гірше.

Я взагалі не відразу помітила, що всі масштабні сварки між дітьми виникають після відвідин моєї мами. А потім придивилась і зрозуміла, хто в нас корінь зла.

З нею була проведена виховна бесіда на тему того, що так не робиться, що вона доросла людина і їй має бути соромно, але мама продовжувала гнути свою лінію – у неї тільки один онук, ось для нього вона все робить, а чужий хлопчик її не цікавить.

Ми побадалися пару-трійку місяців, а потім я зрозуміла, що вирішувати проблему треба кардинально. Я оголосила мамі, що відтепер вона в нашому будинку не з’являтиметься. Онука я до неї іноді привозитиму, але все спілкування тільки при мені, а якщо зауважу, що вона продовжує псувати мені дитину, то взагалі припиню всі контакти.

Мама, звичайно, обурена, кілька разів все одно приходила, але далі порога я її не пустила. Я не хочу позбавлятися миру та спокою в сім’ї через її дивне відношення. Ось навчиться поводитися – ласкаво просимо, а поки нехай думає над своєю поведінкою.