– Я звикла тим часом відпочивати на морі, а решта – це вже ваші проблеми, – заявила свекруха

Я звикла ставитись до людей так, як вони ставляться до мене. Без знижок на вік, освіту та соціальний статус. До мене з усією душею – я теж не триматиму дулю в кишені.

Це працює і із родичами. У мене є брат і сестра. З братом у нас чудові стосунки, ми не раз один одного рятували, підтримували і були просто поряд у важливі моменти.

Тому що він ніколи з себе нічого не показував, не відмовлявся справами від допомоги, не прагнув підставити, щоб отримати зиск. Але із сестрою інша історія. Вона завжди намагалася діяти хитрістю, крутити якісь схеми, щоби добре було саме їй, намагалася виїхати на чужому горбу.

Ось із нею у мене жодних стосунків немає, я її просто ігнорую. І коли вона кілька разів влипала в неприємності через свої хитрощі, я навіть не почухалася, щоб їй допомогти.

Тому що ця людина ніколи мені не допомагала, а будь-яку мою помилку намагалася розкрутити і виставити собі в плюс. Ось і набула відповідного ставлення.

Батькам, звісно, ​​не подобалася моя категоричність. Мені казали, що я маю бути поблажливішою до сім’ї, адже вони мої найближчі люди, але я вважаю інакше.

Споріднені узи накладають додаткову відповідальність, з рідних попит вищий, ніж з якихось знайомих або навіть друзів. А якщо рідня так не вважає, то це не мої проблеми.

От і зі свекрухою вийшла така сама історія. Спочатку ми мали нормальні стосунки. Нам один від одного нічого особливо не потрібно, тому спілкувалися нормально.

Вона не вчила мене жити, не встрявала у стосунки з чоловіком, поливала квіти, коли нам треба було кудись виїхати на якийсь тривалий термін. Ми приїжджали їй допомагати по дому, якщо було потрібно, підтримували матеріально, адже свекруха вже на пенсії, а на неї добре жити дуже непросто.

Баланс дотримувався років чотири. Я вже і народила, і дитину в садок віддали, але тут трапилася ситуація, в якій нам знадобилася допомога свекрухи.

У садок нас прийняли, але відходили ми всього пару місяців, а потім садок закрили на ремонт. Досвідчені батьки подметушилися і тимчасово влаштувалися в підмінний садок, а ми пізно схаменулися, нам місця не дісталося.

Був варіант возити на інший кінець міста, але ми з чоловіком за часом не встигали зовсім. Якщо відвезти туди ще могли, то вчасно забрати. Довелося б відпрошуватись на годину раніше з роботи, що начальству явно не сподобається.

Вирішили попросити свекруху місяць позабирати онука з садка, а потім уже матиму відпустку, і я відвезу сина до моїх батьків до іншого міста.

Самі вони приїхати не могли, та й далеко їм їхати, ще й при такій спеці. Тож домовилися, що я онука їм привезу, а чоловік наприкінці літа приїде та забере. Але треба було якось протриматися місяць до моєї відпустки.

З цим проханням і прийшли до свекрухи. Щиро кажучи, я не розраховувала на відмову. До неї садок близько, всього три зупинки на автобусі, а ми вже забирали б сина від неї. Їй і робити нічого не треба було. Просто забрати дитину, годинку почекати, а потім віддати її нам. Як на мене, нічого складного, це ж не цілий день за ним бігати.

Але свекруха нам відмовила, причому дуже категорично. Причина проста – має свої плани на цей місяць.

– Я звикла в цей час відпочивати на морі, а решта – це вже ваші проблеми, – заявила вона нам.

Тут прямо відразу виникає два питання: а що, через місяць море кудись подінеться? І друге – а нічого, що ці поїздки на море оплачуємо ми із чоловіком?

Свекруха скривилася, заявила, що не збирається зраджувати своїм звичкам, через місяць їй буде на морі вже некомфортно, а їхати пізніше, у оксамитовий сезон, вона не хоче.

Ну, якщо так, довелося засмутити свекруху, що ми їй з поїздкою на море цього року допомогти не зможемо. На ті гроші, які могли б виділити мамі чоловіка на відпочинок, ми найматимемо няню, яка забиратиме дитину з садка, раз більше нікому.

Ох, як свекруха забурчала, аж слини полетіли. Заявила, що таке ставлення у сім’ї неприпустимо. О, я з нею цілком погодилася.

– Ні, я мала на увазі, що не можна в сім’ї жити за принципом “ти мені – я тобі”. Що це за маніпуляції? – обурювалася мама чоловіка.

А нема маніпуляцій. Просто у нас раптово виникла проблема, на вирішення якої потрібні гроші, тільки й усього. Ну, ще й зарубочку на згадку зробимо.

Ми з чоловіком пішли шукати дитині няню, а свекруха потім ще всю ніч синові повідомлення писала, розповідаючи, який він поганий. Тільки це нічого не змінило. Я вважаю, що ми вчинили правильно.