Батьки чоловіка продовжують зводити його із колишньою дружиною. – Як ти не розумієш, у них дитина! – голосить свекруха

Батьки чоловіка все ніяк не можуть прийняти розлучення сина, хоч і минуло вже близько п’яти років. Не залишають спроб звести його з колишньою дружиною, хоча ми з ним уже три роки одружені. Свекруха вважає, що син зробив помилку і йому треба відновити сім’ю, адже там дитина.

Коли ми з Валерою познайомилися, він уже більше року був у розлученні. З колишньою дружиною розійшлися ніби полюбовно, вона майже відразу вдруге вийшла заміж. Загалом її стосунки на боці і стали причиною розлучення.

– Та поспішили ми тоді. Мама тиснула як танк, коли дізналася, що Олька вагітна, вона дуже їй подобалася. А я не можу сказати, що в нас пряме кохання неземне було, так, зустрічалися, симпатії. Якби не дитина, до РАЦСу ми б і не дійшли, — розповідав мені потім чоловік.

Мене наявність у чоловіка колишньої сімʼї не лякала. Я спочатку придивлялася, намагалася побачити, як чоловіка тягне в ту родину, але не побачила. Чоловік любить дитину, а до колишньої дружини ставиться нейтрально. Вона, до речі, теж не кидається йому на шию, до останнього року була заміжня, а Валері дзвонила чи писала лише з приводу дочки.

Але такий стан справ не влаштовував маму чоловіка, та й його батька теж, за компанію. Вона не втрачала надії возз’єднати пару. Наше з Валерою весілля було їй прийнято дуже негативно.

– Ну ти ж молода дівчина, навіщо ти лізеш у сім’ю? – запитувала вона мене, коли ми залишилися з нею наодинці під час знайомства.

Я знизала плечима і сказала, що була б сім’я, у житті не полізла б. Але Валера вільний, його колишня заміжня, а спілкуватися з дитиною я йому не заважаю. Свекруха хотіла додати ще щось, але тут на кухню зайшов Валера і вона не стала продовжувати. Я зрозуміла, що добрих стосунків зі свекрухою можу не чекати. Але не можу сказати, що це мене дуже засмутило.

Ми розписалися, стали жити своїм життям. Я намагалася менше контактувати зі свекрухою, але зовсім не спілкуватися не виходило. На якихось сімейних святах доводилося перетинатися. І вислуховувати подробиці життя мого чоловіка та його колишньої дружини. Валера мати тримав у облозі, йому й самому було неприємно це все слухати, але наступного разу свекруха знову починала свою пісню.

У нас із чоловіком дітей поки не було, вирішили почекати. Я поки що не готова ставати мамою, а у чоловіка дитина вже є. І це, напевно, єдине, що влаштовувало свекруху в ситуації, що склалася.

Минулого року колишня дружина Валери розлучилася зі своїм чоловіком і свекруха перейшла в атаку. Вона запрошувала колишню невістку на всі свята, під час яких згадувала минуле і нарікала, що така гарна пара розвалилася. Нахвалювала колишню невістку, як могла.

Сама Ольга жодних активних дій у бік чоловіка не робила, вона взагалі створювала враження абсолютно байдужої до всієї людини. Покликали – вона прийшла, їжу поклали – вона їсть, хвалить – вона киває, така пасивна панночка. Я взагалі слабо уявляю, як вона зійшла до стосунків на стороні. Вона більше була схожа на ляльку, у якої закінчився завод.

Я питала у чоловіка, може, вона так розлучення переживає, або при мені так поводиться, але Валера розсміявся і сказав, що Ольга завжди себе так поводила. Цим, мабуть, його мамі й подобалася – така сперечатися не буде, просто сидить, киває, з усім погоджується і не суперечить. Не невістка, а мрія.

А мене свекруха намагається змусити ревнувати чоловіка найпримітивнішими способами. Може зателефонувати, запитати чи Валера не поряд, а то додзвонитися не може. На відповідь, що не поряд, хмикає багатозначно і видає: “Ну, напевно, до Ольги пішов, їй наберу”. Або під будь-яким приводом до колишньої його намагається відправити, то банки віднести, то забрати щось, хоч чоловік і так бачиться з Ольгою, коли забирає доньку на прогулянку.

Я не ревную, але подібна поведінка, яка ніяк не припиниться, дуже діє на нерви. По Валері та Ользі видно, що не будуть вони разом, а спільна дочка нічого не змінює. Чоловік платить аліменти, бере участь у вихованні, навіть до нас дівчинку іноді забирає, Ольга не вставляє йому палиці в колеса, не трясе гроші, спокійно відпускає дитину з батьком і нічого не має проти того, що з їхньою дочкою іноді я вожуся. Нормальні дорослі стосунки – люди спробували бути разом, не вийшло, розійшлися, а тепер разом виховують дитину, не заважаючи один одному жити.

Але от свекруха все ніяк не вгамується і поводиться, як маленька дитина, якій поки не вистачає розуму зрозуміти, що квадратний кубик у трикутний отвір не пролізе. Чоловік вважає, що в неї це пройде, коли я народжу дитину, але я чомусь дуже сумніваюся в цьому.