Дружина категорично відкидає всіх дівчат нашого сина, бо боїться відпускати його

Ми з Лідою, коли одружилися, дуже хотіли завести дитину. Але цілих чотири роки нічого не виходило. Вже зовсім зневірилися, але раптово дружина зрозуміла, що вагітна. Вона найбільше на світі чекала на появу нашого сина і була в ці місяці найщасливішою жінкою на світі.

Звісно, ​​я сподівався, що в нас ще народяться діти, але більше не вийшло. Тож усю свою увагу Ліда зосередила на Ярославу. Так, я теж любив свого сина, але дружина буквально пилинки з нього здуваоа. Мені здається, вона перші три роки від нього ні на мить не відходила.

Вона навіть мала ідею не виходити з декрету, а бути вдома до школи. Але, по-перше, цього не дозволяв бюджет нашої сімʼї. По-друге, я розумів, що без дитячого садка Ярослав не соціалізується. Тому абияк умовив дружину вийти на роботу, а дитину передати до рук вихователів.

Слава Богу, з віком її манія трохи вщухла. Так, Ліда завжди була типовою яжематір’ю, але я якось до цього звик, та й Ярослав згодом теж упокорився. Ріс він активним, самостійним і веселим хлопцем, що мене дуже тішило. Добре навчався, грав у футбол, навіть на змагання їздив.

Дружина завжди за нього переживала і панікувала, але ми з сином її заспокоювали. Тільки коли він сказав, що хоче вступати в інше місто, у неї трапилася істерика. Категорично не хотіла відпускати його, навіть збиралася сама з ним переїхати. Ми її вдвох місяць переконували, що все буде гаразд.

Ярослав став студентом, і, звісно, ​​у нього з’явилися свої інтереси. Ліда теж дуже переживала, але якось стримувала себе. А потім, коли син навчався на другому курсі, він якось попередив, що приїде до нас у вихідні зі своєю дівчиною.

– З якою ще дівчиною! – кричала мені дружина. – Він ще надто маленький для цього!

– Ліда, він дорослий мужик, йому скоро двадцять, – нагадав їй я. – Ми лише на кілька років з тобою були старші, коли побралися.

Але на неї цей аргумент не вплинув. Коли син приїхав зі своєю коханою, Ліда начебто й намагалася бути з нею милою, але я бачив, що вона сидить, як на вулкані, і стримується.

Дружина поставила їй мільйон запитань. І про батьків, і про шкідливі звички. Дівчина явно трохи злякалася.

– Вона мені зовсім не сподобалася, – заявила Ліда, коли Ярослав і його пасія поїхали.

– А на мою думку, вона дуже мила, – сказав я. – Вихована, спокійна, ввічлива.

– Ага, хитра та брехлива, – з чогось раптом вирішила дружина.

На жаль чи на щастя, Ярик із цією дівчиною за півроку розлучився. Але згодом у нього з’явилася інша. Яка Ліді не сподобалася вже з фотографії. Вона одразу сказала синові, що йому ця дівчина не підходить. Він, мабуть, усе зрозумів і навіть не привозив її до нас знайомитись.

А зараз він зустрічається із третьою. І зважаючи на все, у них все серйозно. Син нещодавно поговорив зі мною віч-на-віч і зізнався, що думає робити їй пропозицію. Але боїться, як на це відреагує мати.

– Тату, ти якось поговори з нею, будь ласка, – попросив мене Ярик. – Щоб вона з глузду не сходила.

Я пообіцяв, що все зроблю, а насправді навіть не уявляю, з чого почати. Ліда досі вважає нашого сина надто молодим, щоб із кимось зустрічатися. Мені здається, це якісь дивні материнські ревнощі, яке поширюється на всіх дівчат Ярослава.

Я не думаю, що він колись зможе привести в будинок невістку, яка б Ліді сподобалася. І не знаю, як із нею про це поговорити. Як пояснити, що наш хлопчик виріс, і що якщо вона продовжить так поводитися, раптом він вибере не нас, на свою дружину?