Третій місяць мама і свекруха переконують пробачити мого чоловіка, який загуляв, і не руйнувати сім’ю. Тільки чи була родина?

Мій телефон скоро розплавиться, тому що мені постійно телефонують то мама, то свекруха. Тема для розмови одна – “Пробач ти його, недалекого, жінка повинна бути розумнішою, не руйнуй родину”. Я ж зараз оглядаюсь назад і розумію, що там і руйнувати особливо не було чого, сім’ї не було.

Вийшла заміж я трохи більше року тому. Кохання закрило мені очі, інакше не можу пояснити, чому не бачила, що майбутній чоловік не пропускає жодної спідниці, а час воліє проводити з дружками. Але я вийшла заміж і стала вити сімейне гніздо.

Чоловік у цьому заході не брав участі, всі хатні клопоти були на мені, хоча він приходив з роботи раніше. А у вихідні він зазвичай тікав відпочивати від мене окремо. Як він стверджував, навіть велике кохання може зламатися, якщо люди проводять один з одним багато часу разом. Чоловікові був потрібний відпочинок.

Я кивала, приймаючи його пояснення і щиро вірила, що він має рацію. Сама я досить закрита людина, я маю пару подруг, але особливо часто ми з ними не бачимося, у всіх сім’ї і своє життя.

Мама і свекруха говорили, що чоловік має рацію, іноді чоловікам треба відпочивати від сім’ї, вони так влаштовані. Самі вони жили за таким же принципом. Моя мама поєднувала роль домогосподарки з роботою, а от свекруха сиділа все життя вдома, виховуючи сина та дочку та господарюючи.

Подруги ж стверджували протилежне, що якщо чоловік любить, то він прагне проводити час із коханою, а не тікати при першій нагоді до друзів. Але я більше вірила мамі та свекрусі, адже подруги молоді, а на боці старшого покоління життєвий досвід.

Досить швидко я завагітніла. Чоловік радісно сприйняв цю новину, але відзначати цю подію кинувся не зі мною, і навіть не з батьками, а з тими самими друзями. Але це мене не наштовхнуло ні на які думки, тим більше, мами стверджували, що це нормальна реакція.

– Це ти ще не уявляєш, як він народження дитини відзначатиме. Твого батька взагалі до пологового будинку принесли такі ж дружки, – з усмішкою згадує мама.

Я відчувала себе самотньо, тому що навіть удома чоловік вважав за краще сидіти за комп’ютером або уткнувшись у телефон. Але коли я намагалася з ним на цю тему поговорити, починав обурюватися, що ми й так удома разом, що ж нам тепер постійно за ручки триматися і одне від одного очей не відводити?

Про ситуацію пізніше дізналася свекруха і вимовила мені, що не можна так на чоловіків тиснути, вони по-іншому емоції висловлюють. Йому й так зараз буде складно, адже я скоро в декрет сяду, а йому забезпечувати сім’ю. Я у її думки прислухалася.

За всю вагітність чоловік провів зі мною разом вечір сім раз. Саме зі мною, а не десь поблизу, займався своїми справами. Після того, як я вийшла в декрет, чоловік почав пізніше приходити додому і дуже “веселим”. Пояснював, що так знімає стрес, адже тепер йому доводиться багато працювати.

Коли я народила, чоловік навіть на виписку не прийшов. Навіть не зателефонував. І я до нього додзвонитися не змогла, щоб повідомити народження сина. Написала смску. З пологового будинку нас із сином зустрічали мої батьки, свекри, мої подруги. Чоловіка не було.

Вдома свекруха відвела мене в сторону і сказала, що син зараз відзначає народження спадкоємця. Він нібито хотів прийти, але був у тому ж “веселому” стані і свекруха заборонила йому з’являтися у такому вигляді поруч із дитиною. Казала, що як син проспиться, він прийде. У мене трохи відлягло, бо я вже не знала, що й думати.

Але чоловік не прийшов ні наступного дня, ні за три дні. Зате в соцмережах мені відписалася дівчина, яка представилася сестрою особи, яка вважає себе дівчиною мого чоловіка. Я в таке марення спочатку не повірила, але вона скинула фотографії, де все було зрозуміло.

Дівчина написала, що зараз вони разом відпочивають на дачі у якогось друга чоловіка. Мені вона все розповіла, бо терпіти чоловіка не може, вона знає, що той морочить голову і мені, і її сестрі, але з тією розмовляти марно, тому вона вирішила розплющити мені очі.

Я запитала, чому вона не сказала раніше, а та відповіла, що чекала, коли я народжу, щоб не нашкодити дитині, адже нервуватися вагітним не можна. Вона скинула мені ще пару фотографій, як я зрозуміла, її сестра викладає їх кудись у свої закриті соцмережі. Фото були дуже промовисті.

У мене наче зірвали пов’язку з очей. Це наскільки ж я раніше була сліпа? Адже чула і запах парфумів, і бачила, як чоловік із кимось активно листується і розмовляє на балконі телефоном. Але тоді просто не замислювалася над цим, вважаючи, що він не брехатиме мені. З чого така впевненість? Та на порожньому місці я просто його любила.

Цього ж дня у квартирі поміняли замок. Жили ми в квартирі, яку подарували мені батьки ще в університеті, спадщина тата. Прописаний чоловік залишався у своєї мами, тож у квартиру не зміг би потрапити навіть із поліцією.

Він прийшов ще за два дні. Довго копирсався в замку, стукав у двері, дзвонив, репетував, а потім пішов до батьків. Я ж весь цей час сиділа, притискаючи дитину та плакала. На дзвінок свекрухи відповіла, заявивши, що подаю на розлучення і більше нічого спільного з її сином не хочу мати.

Свекруха прилетіла цього ж дня з’ясовувати, що сталося. Я впустила її, коли переконалася, що вона одна. Показала листування, фотографії, сказала про те, що бачила сама. Вона спочатку намагалася переконати мене, що це фотомонтаж, хтось хоче посварити нас із чоловіком, але я не бачила в цьому сенсу.

Коли вона зрозуміла, що в підробці мене не переконати, свекруха почала тиснути на те, що в нас сім’я, дитина, а якщо мужик загуляв, то це нічого страшного, зате повернувся. Але мене такий розклад не влаштовував.

Свекруху я чемно випровадила, сказавши, що думку своєї не змінила. Розлучення буде, коли в мене з’явиться час сходити та подати заяву. З того часу телефон у мене постійно розривається. Моя мама теж підключилася до переконання мене, що в сім’ї чогось тільки не буває, що треба прощати, адже у нас сім’я.

А я не хочу прощати людину, яка розважалася зі сторонньою панночкою, коли його дружина народжувала його дитину. Мене не влаштовує позиція “загуляв мужик, ну так і добре, головне, що повернувся”.

Мене вмовляють не руйнувати сім’ю, а чи була у нас взагалі сімʼя? Мені здається що ні. У сімʼї так не поводяться.