Ось чому не можна говорити “Як хочеться повернутися в дитинство!”. Пояснює психолог

“Ах, як хочеться повернутися в дитинство!”. Так кажуть. А мені не хочеться. Близьких та коханих хочеться побачити, звичайно. Але повертатись у дитинство немає бажання.

Я не матиму ні грошей, ні паспорта, ні квартири. Машини також не буде. І прав на водіння. Та й на поїзд чи літак мене не пустять без дорослих. І поїду я чи полечу туди, куди захочуть дорослі.

В мене взагалі нічого свого не буде. Хіба що іграшки. Які я сама купити не зможу. Мені купуватимуть той одяг та ті іграшки, які оберуть інші люди.

Я навіть їстиму те, що вони вирішать. Вставатиму і лягатиму тоді, коли вони вирішать. І гулятиму стільки, скільки вони дозволять.

Я не зможу ні до лікаря записатися. Ні в басейн піти. Я взагалі не можу нікуди піти без дозволу. Не кажучи вже про подорожі. Треба знову слухатися дорослих. І повністю від них залежати. Від їхнього настрою, часу, можливостей…

Я не зможу захистити себе. Стану маленькою та слабкою.

Я буду як невільник у добрих господарів. Якого люблять та розвивають. Але який не має ні сил, ні прав, ні найменшої свободи – від природи. Дитина мала, слабка і вразлива. І досвіду у дитини немає.

Безтурботне дитинство – це тому, що ти повністю залежить від інших, не маєш прав і власності. От і не маєш у тебе турбот. Немає свободи – немає і турботи.

Свобода та турбота – вони завжди разом. Це по-перше.

А по-друге – будьте добрішими до дітей. Тільки уявіть себе на їхньому місці! Жодне морозиво або парк розваг вас не втішать, якщо у вас нічого, абсолютно нічого немає! Ви у повній залежності від інших.

І до старих безпорадних будьте добрішими. Діти бодай знають, що виростуть і звільняться. І запам’ятають любов та тепло близьких. Якщо це було.

А старенька людина, яка залежить від інших, втратила розум і сили, впала в дитинство, – як їй важко! Хоча вона повернулася в той блаженний стан, про який журяться дорослі, втомлені від турбот. І від волі.

Свободу треба цінувати. Хоча вона завжди пов’язана із турботами.

Я не хочу повертатися у дитинство. Хочу продовжити відповідальну зрілість якнайдовше.

Бути дитиною дуже важко. Просто ми про це забули. А старою дитиною – нестерпно важко бути. І тому треба бути якомога добрішим до дітей та старих людей.