Брат у 18 років вирішив одружитися і тепер вимагає віддати його частку квартири грошима

Мій брат вирішив, що у свої вісімнадцять років він уже дуже дорослий і самостійний, тому вирішив одружитися. Батьки були проти, намагалися його відмовити, тим більше що наречена викликає у них підозри. Але брат із ними посварився і тепер вимагає віддати йому гроші за його частку у квартирі, що викликає в сім’ї ще більше обурення. Я з ним не сварилася, але як урегулювати цей конфлікт не знаю.

У мене складається таке відчуття, що я – найадекватніша людина в нашій родині. Брат врубав на максимум свій юнацький максималізм і вимагає, щоб батьки не лізли в його життя, не відмовляли від одруження та віддали гроші за його частку у квартирі.

А батьки, яким взагалі належить бути дорослішими і мудрішими, ображаються і не хочуть шукати компроміси. Особливо сильно їх зачепило бажання брата отримати гроші за частку у квартирі. Це стало останньою краплею. Я б’юся як риба об лід, намагаючись з кожним поговорити, заспокоїти, але слухати мене не хочуть.

Брату минулого місяця виповнилося вісімнадцять років і просто на святі на честь його дня народження він і заявив, що вони з Веронікою збираються подавати заяву до РАЦСу. Перша думка “вона вагітна”. Але це, дякувати Богу, виявилося не так. Просто брат вирішив, що у них вже досить великий стаж стосунків – аж два роки – тому їм настав час узаконити їх.

Вероніка у життя брата з’явилася раптово. Познайомилися вони з нею на якомусь концерті, а потім почали зустрічатися. Батьки спочатку нічого не говорили. Хоча їм вибір сина не подобався. Вероніка – дівчина специфічна, любить гуляти на дитячих майданчиках і біля під’їздів, з міцненьким напоєм в руках.

Але брат був від своєї обраниці у захваті. Вони проводили разом увесь вільний час, забивши на навчання, що дуже засмучувало батьків. Дівчина сама навчалась в якомусь технікумі, але ходила туди, зважаючи на все, рідко. Успішність брата падала і батьки мало не посивіли, поки він доучувався, складав іспити і вступав. Вдома стояла така атмосфера вічної напруги, що було неприємно там перебувати.

Обійшлося, брат нормально поступив і батьки трохи видихнули. Але ставлення до Вероніки стало ще гіршим, бо саме в ній батьки бачили корінь усіх лих. Можливо й так, не беруся судити, але мені здається, що була б на її місці інша дівчинка, результат був би тим самим. Брат ніколи не був дуже старанним хлопчиком, як би батьки не намагалися показати протилежне.

Хоч їхній роман і цвів буйним цвітоом, але жили вони окремо. Вероніка жила з мамою, вітчимом та молодшою ​​сестрою, а брат удома, бо гуртожитку йому не дали, а квартиру чи навіть кімнату йому винаймати не було на що. Розмова про те, щоб привести Веронику у квартиру батьків, навіть не стояла, було відразу зрозуміло, що вони не погодяться.

Мама з татом спали і бачили, що молодята награються і розбіжуться, тому звістка про весілля була для них справжнім ударом. Обличчя у них змінилися миттєво і стримати емоції вони не змогли, ситуація вийшла дуже негарна, бо батьки почали одразу висловлювати своє невдоволення, а брат заступався за свою дівчину.

В результаті вони з Веронікою пішли, голосно грюкнувши дверима і тиждень брат вдома не з’являвся і не відповідав навіть на мої дзвінки, хоча я з ним не лаялася. Як потім з’ясувалося, вони тиждень блукали по друзях. Потім брат прийшов до батьків і заявив, що житиме тут зі своєю майбутньою дружиною, бо його частка у квартирі також є.

Тато грубо і не вибираючи висловлювання пояснив, що його частка у квартирі – це не лише права, а й обов’язок, а він за своє життя жодної копійки в цю квартиру не вклав, за комуналку не дав і навіть меблі не купив. Тому якщо брат так наполягає, то в’їде в голу кімнату і спатиме зі своєю дівчиною на підлозі, бо грошей на меблі у нього немає. Додав також, що годувати він їх теж не буде.

– Якщо ти такий дорослий, що сам вирішуєш, то сам і відповідаєш. Гроші за комуналку на стіл, кімнату надвечір від меблів я звільню, вони була куплені на наші гроші, – майже кричав батько. Я його до цього таким злим ніколи не бачила. Мама тільки сиділа та плакала.

Брат наговорив купу дурниць і вилетів із квартири. А через кілька днів прийшов і заявив, що якщо його ставлять у такі умови, то він продаватиме свою частку. Або батьки можуть віддати йому її грошима самі. З кимось він там проконсультувався, і йому підказали такий варіант.

Мені чомусь здається, що воду каламутить мама Вероніки. Вона працює секретаркою в адвокатській палаті і могла навести довідки, а потім дати “мудрі поради” братові. Про весілля теж вони не самі додумалися, щось мені підказує.

Батько відповів, що якщо брат так зробить, то може взагалі забути, що має батьків і більше ніколи не з’являтися на їх порозі. Я думала, що мама якось його заспокоїть, бо такі заяви – це зовсім уже перебір, але вона опинилася на боці батька, чим мене дуже здивувала.

Брат заявив, що він так і так не збирався більше з’являтися в цьому будинку, тому що вони йому життя ламають, спілкуватися з ними не бажає, і як тільки отримає гроші, то взагалі виїде з цього міста.

У мене голова йде кругом від усього, що відбувається. Батьки налаштовані так, що їх не переконаєш. Я кілька разів намагалася порушити тему, але мені грубо відповіли, щоб я не лізла не в свою справу. З братом хоч і спілкуюся, але він про те, що сталося, теж спілкуватися не хоче, каже, що якщо я не перестану в це лізти, то він і зі мною посвариться.

Руки вже опускаються, не знаю, як донести до найближчих людей, що вони чинять неправильно, про що потім шкодуватимуть. Мене ніхто не хоче слухати.