Вона ледь не зробила велику помилку, але дзвінок подруги її зупинив

Віра заміжня вже 5 років. У них досить типова сім’я, яких  багато повсюди. Варіант народження другої дитини вони навіть не обговорювали, однак Віра дуже хотіла ще одного малюка.

Вагітність стала для неї приємною несподіванкою. Розповівши про це чоловікові, вона очікувала   реакції, але не такої. Він навіть не подивився їй в очі, а лише  процідив крізь зуби: «Ще один рот в нашій родині». Скрився і знову уткнувся в телефон.

Віра просто встала і вийшла. Говорити більше ні про що не хотілося. Вона була в декреті. Їхній дочці виповнилося два роки, залишати немає з ким, садок тільки через рік. Доводилося сидіти вдома. Тим більше, що повертатися було і нікуди: через пів року після того, як Віра вийшла в декрет, її компанію закрили.

Чоловік працював будівельником, замовлення то були, то ні. «Жирує тут, сидячи у мене на шиї, поки я працюю», – часто дорікав він. Як жирують молоді мами, сидячи з надто активною дитиною, навряд чи треба кому пояснювати. Але Віра була для чоловіка з усіх боків винна – інші якось можуть заробляти мільйони, сидячи в декреті…

Віра сиділа на кухні, дивлячись в стіну. В голові дзвеніла одна-єдина думка: доведеться робити аборт, інакше її життя перетвориться на ще більше пекло. Докори кожною копійкою, вічне презирство чоловіка. Але вона так хотіла цього малюка…

Віра записалася в клініку.

– Я пішла робити аборт, – сказала вона чоловікові на наступний ранок.

Він навіть не обернувся. З учорашньої розмови вони не сказали один одному ні слова.

У клініці Віра здала аналізи, поговорила з лікарем.

– Ну що, давай пити таблетку, – сказала лікар.

Віра розплакалася.

– Гаразд, бачу, ти не готова. Сходи вмийся, як будеш готова, повертайся, – сказала лікар.

Тепла в її голосі було куди більше, ніж в голосі чоловіка Віри. Вона вийшла. Сльози лилися струмком. І тут задзвонив телефон. Взяла трубку – ні, не чоловік, звичайно. Подруга.

– Що трапилося? – злякано запитала Марина.

Віра зі сльозами пояснила, що відбувається.

– Ти що, не треба, чуєш! Не треба, не роби цього!

Марина сама насилу народила – кілька раундів ЕКО, надії майже не було. Для неї аборт був чимось немислимим.

Віра поклала трубку, встала і пішла додому. Відчинила двері. З кімнати на неї якось злякано дивився чоловік.

– Ти будеш батьком, – холодно сказала Віра.

Чоловік нічого не відповів…

У визначений термін народився малюк. Син Віри. Пологи пройшли ідеально. Хлопчик був ідеальним. Потім було важко – грошей весь час не вистачало, чоловік як і раніше дорікав, що мільйон в декреті Віра заробити так і не зуміла. Але маленький Андрійко …

– Мамочка, а це ти мене народила? – якось запитав він, обіймаючи Віру за шию теплими рученятами. – Так, синку, я.

– Спасибі тобі, мамо, я так тебе люблю.