Єдиний син вигнав маму в будинок для людей похилого віку, де вона нарешті стала щасливою

Галина Петрівна все життя одна виховувала сина. Батько хлопчика відмовився від нього коли дізнався, що жінка вагітна. Галина вирішила зберегти вагітність і більше ніколи не бачилася з коханим.

Якби не допомога мами, то самій було б важко виховати сина. Галина жила в невеликому містечку на околиці області й з роботою завжди було складно, особливо коли роботодавці дізнавалися, що у неї маленька дитина. Коли Антону виповнилося 6 років, то бабусі не стало.

Галина вирішила переїхати до сусіднього міста. щоб у дитини була хороша освіта, та й роботи там побільше. Жінка продала будинок і зібравши всі накопичені кошти поїхали в місто. Перший час вони жили у її родички. Галина влаштувалася на роботу, а сина відправила в школу. Жінка накопичила потрібну суму і вони з сином переїхали в невелику однокімнатну квартиру.

Минуло 30 років. Антон виріс і одружився. Галина Петрівна й далі продовжувала піклуватися про сина і його сім’ю. Навіть вийшовши на пенсію, вона продовжувала працювати. Всі гроші свої, які залишалися після оплати квартири й продуктів вона віддавала невістці або просто купувала на них подарунки для внука.

Антон звик, що якщо він прогуляє всю зарплату з друзями, то мама завжди знайде грошей на продукти та все необхідне. Та й посидіти з внуком вона ніколи не відмовлялася, якщо не була на роботі. Галина Петрівна навіть допомагала платити кредит сина, який він взяв на покупку квартири. Жінці доводилося відмовляти собі у всьому, вона ходила в старому пальті, якому було вже років 10 і воно наполовину було зіпсований міллю. Замість того, щоб купити нові чоботи, вона носила старі в ремонт і не всі майстри вже бралися їх ремонтувати.

Але коли з Галиною Петрівною трапилася біда, то її життя змінилася кардинально. Жінка невдало посковзнулася і сильно пошкодила ногу з рукою. Вона більше не могла працювати й платити за сина теж не могла. Їй навіть толком не вистачало грошей на своє лікування. Антон умовив маму продати її квартиру і закрити його борг по кредиту, а самій переїхати до них.  Жінка погодилася.

Не минуло й двох місяців з моменту продажу її квартири, як син став говорити їй, що їм вона заважає і незабаром у них з’явиться ще одна дитина, тому він відправить її жити в будинок для людей похилого віку. Антон став кожен день дорікати мамі тарілкою супу, жінка й так жила в кухні на розкладачці, але і там вона йому заважала.

Галина Петрівна не могла більше так жити, тому зібравши речі поїхала в будинок для людей похилого віку. Минуло 3 роки як Антон вигнав маму, він так ні разу не відвідав її. Галина Петрівна познайомилася там із самотнім колишнім військовим Сергієм Аркадійовичем, який виявився в будинку для літніх людей через те, що став погано бачити й за ним був потрібен догляд, а діти не хотіли цим займатися.

Сергій Аркадійович і Галина Петрівна полюбили один одного та одружилися. Вони переїхали у квартиру чоловіка і стали разом жити. Галина Петрівна дбала про чоловіка з такою ж ніжністю і любов’ю, з якою вона дбала раніше про сина.