Гроші не псують людей, а показують справжню їхню натуру

Коли я влаштовувалася на роботу, то це була невелика маленька сімейна фірмочка з крихітним оборотом. За 8 років з невеликого сімейного бізнесу зросла багатомільйонна фірма.

Коли я влаштовувалася на роботу, то штат не нараховував і 10 осіб. Зараз у нас працює більше сотні людей. І мені довелося спостерігати, як змінювався мій начальник, як з милого і ввічливого чоловіка народжувався цей хамлюга, з ким мені доводиться спілкуватися зараз мало не кожен день.

Я пам’ятаю, як він перший раз звільняв людину, як переживав. А зараз таке творить- просто бридко. У шефа змінилося ставлення лише до тих, у кого немає таких грошей. Для нього ми  – взагалі ніхто. З нами можна не рахуватися, нас можна ображати і принижувати.

Другий приклад – мій брат. Він вдало одружився з багатою нареченою. Для порівняння: ми їздили відпочивати на Чорне море раз в п’ять-шість років. Її сім’я відпочивала щороку в Італії, Іспанії, Франції.

Згодом я і брат звели спілкування до нуля. І ініціатором припинення спілкування був якраз брат.

Брат якось сказав, що мені непогано б більше заробляти. Так, непогано б було. Тільки я виходила по любові, а не з розрахунку. І знаєте, я анітрохи не шкодую про це. Принаймні мій чоловік не робить з себе казна-що.

Хоча мені здається, що це не гроші змінюють людей. Просто люди завжди такими і були. Просто гроші дозволяють їм не ховатися за маскою пристойності. Адже можна ж залишатися нормальною людиною, навіть будучи багатим.