Батьки були приголомшені, дізнавшись чому їх дочка краде в них гроші

Настя – єдина дитина в досить забезпеченій родині. Дівчині 14 років і до недавнього часу з нею не було жодних проблем. Сім’я може собі дозволити кілька закордонних поїздок на море в рік. Кишенькових грошей у дівчинки завжди було достатньо. У школі вчиться вона не те щоб ідеально , але дуже добре. Вчителі на неї ніколи не скаржилися. Взагалі Настя – дуже відповідальна і розумна дівчинка.

Саме тому новина про те, що дочка регулярно краде з гаманців своїх батьків, стала як грім серед ясного неба. Обоє батьків перебували в стані, близькому до шоку, вони зовсім не знали, як себе вести в подібній ситуації. На щастя, вистачило розуму не рубати зопалу, а спробувати розібратися в ситуації.

Для початку було вирішено постежити за дівчинкою і з’ясувати, куди вона ходить і чим займається у вільний час, поки батьків немає вдома. Припущення були найрізноманітніші, аж до найстрашніших … Ось такі обставини призвели мою колишню однокласницю в мій офіс приватного детектива. Звичайно ж, я погодився допомогти, приступивши до роботи буквально на наступний день.

Взявши Анастасію під спостереження, я слідував за нею буквально по п’ятах. Від дому до школи, від школи до дому, потім художня школа, книжковий магазин, бібліотека. БІБЛІОТЕКА! Хто зараз ходить в бібліотеки? Ця дитина все більше інтригував мене. Було абсолютно незрозуміло, навіщо їй красти гроші? Потім вона просто повернулася додому. І так кілька днів поспіль. Абсолютно нічого підозрілого. Навпаки, таких дітей з багатих сімей в наш час ще пошукати треба. Вони всі тусять по клубах, хамлять старшим, п’ють пиво та в гаджетах своїх зависають. А тут повна протилежність, на перший погляд. Але, мабуть, в тихому болоті … як то кажуть. Спостереження було вирішено залишити ще на кілька днів.

Вранці в п’ятницю на мій телефон подзвонила мати Насті та стривоженим голосом повідомила, що з гаманця знову пропали гроші. Ми буквально завмерли всі в очікуванні розгадки …

У цей день після школи дівчинка попрямувала НЕ додому, як завжди, а в протилежному напрямку. Сіла в автобус, проїхала шість зупинок. Вийшла біля супермаркету і зайшла в магазин. Коли вона вийшла з магазину, у неї в руках було два важких пакетів, з якими вона попрямувала вже пішки вздовж тінистої вулиці, обгородженої залізним парканом по правій стороні.

Я йшов за дівчинкою в 30-метрах. Стежити за нею було дуже легко, вона навіть не намагалася ховатися,  зовсім не оглядалася. Вона просто йшла. Пройшовши від магазину метрів 300, вона раптом зникла з мого поля зору. Розслабився на секунду і втратив її. Вулиця була абсолютно порожня. Але вона ж не могла просто взяти й зникнути.

Я бігом побіг до того місця, де бачив її всього секунду тому. Буквально стрибком подолавши відстань, я опинився біля залізної хвіртки, зробленої в паркані. Поруч з хвірткою висіла табличка «Дитячий будинок №7». В цей же момент я почув радісний дитячий крик: «Ура, наша Настя прийшла».

Крізь паркан було видно, як дівчинка пригощає дітлахів різною смакотою. Було очевидно, що її знають не тільки діти, а й персонал, тому що вони спілкувалися, як старі знайомі. Я стояв, дивився на цю картину й у мене, колишнього працівника поліції, текли сльози, які я не міг зупинити.

Плакали й батьки Насті, коли я їм розповідав про те, що побачив. Напевно, від того, що виростили дочку, якою можна по-справжньому пишатися. Вони поговорили потім зі своєю дочкою і з’ясували, навіщо вона крала.

Виявилося, що по телевізору вона побачила програму про дитячий будинок, розташований в нашому місті і їй захотілося хоч якось порадувати дітлахів. Спочатку вона віддала дітям всі свої іграшки, потім витрачала на подарунки тільки свої кишенькові, але їх не вистачало на те, щоб раз на тиждень пригостити солодощами 40 дітей. Вона боялася, що батьки не зрозуміють її та не захочуть допомогти, тому тягала потроху з гаманців, вважаючи, що мама і тато не помітять настільки незначної для них втрати.

Виявилося, що для чотирнадцятирічної дівчинки Насті значно приємніше дарувати радість іншим, ніж отримувати якісь подарунки самій.

У цьому році родина відмовилася від двох поїздок на відпочинок, а всі заощаджені гроші витратили на те, щоб купити для дитячого будинку найнеобхідніше …